Дощ ще не вщух, а над полем уже розкинулася семибарвна дуга, від якої важко відвести погляд. Веселка — чи не єдине атмосферне явище, що викликає в людей лише радість: вона не приносить ані шкоди, ані незручностей, а лише кілька хвилин краси після негоди. Українці здавна складали про неї легенди, а фізики ще кілька століть тому пояснили, як сонячне світло розкладається в краплях дощу на кольори. У цій статті поєднаємо обидва погляди: науковий і народний.
Як народжується кольорова дуга
Веселка виникає, коли сонячне проміння проходить крізь краплі дощу. Промінь, потрапляючи в краплю, заломлюється, відбивається від її задньої стінки й виходить назовні, знову заломлюючись. Оскільки різні кольори заломлюються під трохи різними кутами, біле світло розкладається на спектр: червоний відхиляється найменше, фіолетовий — найбільше. Мільйони крапель посилають до ока спостерігача промені різних кольорів під різними кутами, і ми бачимо дугу.
Звідси випливають важливі закономірності. Веселку видно лише тоді, коли сонце в спостерігача за спиною, а дощ — попереду. Центр дуги завжди лежить на лінії, що проходить від сонця через голову спостерігача, тому чим нижче сонце, тим вище піднімається веселка. У полудень влітку, коли сонце високо, веселки майже не буває, а ввечері та вранці вона найвища й найяскравіша. Кожна людина бачить свою власну веселку: сусід, який стоїть за десять метрів, дивиться на світло від інших крапель. З цієї ж причини до веселки неможливо наблизитися чи знайти її «кінець»: при русі спостерігача дуга зміщується разом із ним.
Види веселок і їхні особливості
Класична дуга — лише один із варіантів. Уважний спостерігач може побачити й рідкісніші явища:
- Подвійна веселка. Зовнішня, блідіша дуга з’являється, коли світло відбивається в краплі двічі; порядок кольорів у ній зворотний — червоний всередині, фіолетовий зовні.
- Смуга Александра. Темніша ділянка неба між двома дугами, куди краплі майже не відбивають світло.
- Додаткові дуги. Тонкі зеленувато-рожеві смужки з внутрішнього боку головної веселки, спричинені інтерференцією світла в дрібних краплях.
- Туманна веселка. Майже біла дуга, яка виникає в тумані, де краплі настільки малі, що кольори зливаються.
- Місячна веселка. Бліда дуга в світлі повного місяця; око сприймає її майже безбарвною.
- Веселка від бризок. Її можна побачити біля водоспадів, фонтанів або звичайного садового поливу в сонячний день.
- Повне коло. З літака або високої гори веселку іноді видно як замкнене кільце, адже земля не заважає.
Коли веселку побачити найлегше
В Україні найкращі умови для веселки складаються влітку й на початку осені після короткочасних злив, коли дощова смуга швидко зміщується на схід, а із заходу вже проглядає сонце. Оскільки більшість фронтів приходить до нас із заходу, класична картина така: дощ іде на схід, сонце вечірнє на заході, спостерігач стоїть спиною до сонця й бачить веселку над дощем, що віддаляється. Саме тому вечірні веселки в нас трапляються значно частіше за ранкові.
Мисливцям за веселками варто стежити за прогнозом короткочасних дощів і проясненнями. Погодинний прогноз хмарності й опадів для свого міста можна перевірити на цьому ресурсі: якщо на вечір обіцяють грозовий дощ із проясненням, шанс побачити дугу досить високий. У Карпатах і біля великих водойм веселки бувають і яскравішими, і частішими через велику вологість повітря.
Народні повір’я та їхнє коріння
Українська традиція ставилася до веселки з повагою і навіть побоюванням. За давніми уявленнями, веселка — це міст між небом і землею або величезний змій, який п’є воду з річок і озер, щоб потім повернути її дощем. Звідси й повір’я, що там, де веселка «п’є», не можна купатися, бо затягне на небо. Інша легенда обіцяє зміну статі тому, хто пройде під дугою, — очевидно, через її нібито магічну природу.
Були й практичні прикмети. Висока та яскрава веселка вважалася передвісником гарної погоди, а низька й бліда — тривалих дощів. Веселка вранці віщувала негоду, а ввечері — ясний день. Цікаво, що ці спостереження мають раціональне зерно: ранкова веселка означає дощ на заході, звідки й прийде негода, а вечірня — дощ на сході, який уже минув. Кількість кольорів у веселці різні народи рахували по-різному, а звичні нам сім кольорів — це традиція, що прижилася завдяки науці.
Якщо хочеться статистики
Сама веселка в метеорологічних спостереженнях не фіксується як окреме явище, проте умови для неї цілком можна відстежити. Дані про години з опадами, хмарність і тривалість сонячного сяйва за минулі дні доступні в архіві спостережень метеостанцій на https://rp5.ua — за ними видно, у які дні після обіднього дощу небо прояснювалося, а отже, веселка була ймовірною.
Підсумок
Веселка — це сонячне світло, розкладене на кольори мільйонами крапель дощу, яке кожен бачить по-своєму та лише спиною до сонця. Вона буває подвійною, туманною, місячною і навіть круглою, а найчастіше з’являється теплого вечора після короткої зливи. Народні легенди про змія, що п’є воду, і міст у небо сьогодні здаються казкою, але прикмети про погоду за веселкою напрочуд точно збігаються з рухом атмосферних фронтів. Тож наступного разу, побачивши дугу над полем, ви знатимете і її фізику, і її історію.
